Бачиш віхоли круть, пил між крон,
Чи чуєш ніжні та знайомі слова?
На санчатах вже чуть дзвоників тон,
І гукає відлуння: Різдво Христове.

Б’є годинник мов пульс, дражнить вогонь,
І затріщить в каміні гілка соснова,
Я в дитинство своє знов повернусь
Хоч на день, хоч на мить в Різдво Христове.

На Різдво, як в кіно: чари, дива,
Горнеться раптом світ у хустку казкову,
На льоду за вікном баба снігова
Поспішає на свято, Різдво Христове.

А коли завіта у небосхил
Південна зіронька та сяйво північне,
Загула віхола з крижаних крил,
Заспівала нам пісню про свято вічне.

Залунав зорепад, місячний рай,
Край білий, сніг зрадів і ніжністю вкрився,
Підгляну, є, йду, там – зоряний гай
Славить син, Божий син, Божий народився!

Вся танцює сім’я, пісня луна,
Стіл вкритий і матуся весело співає,
І пішла у танок гуска із ягням,
Може очка вже сплять, мабуть сон гойдає.

Колихають слова: "Свято Різдва".