Тупо сиджу – задивляюся в цю даль,
Котра нікуди не веде, який жаль,
Який жаль, що все промине,
Який жаль... Та ще тримає мене
Вогник світла, вогник надії,
Вогник, що веде мене в мої мрії.
Мрії, за якими вистачає знань,
Бо там немає питань.
Нема сенсу тут, нема сенсу в цих словах.
Хочеться сказати, та лишається лише страх.
Заплющуй очі, роздивляйся ті сни,
Про котрі ти так мріяв – дадуть спокій лише вони.
Фігаро, Фігаро, Фігаро, Фігаро – тут, Фігаро – там.
Бігаю тут, бігаю там по по кутам...
Ілюзія вдачі, непомітний штрих,
Поворот моєї долі, та ніби-то не встиг
Потрапити туди, куди кличе душа,
Потрапити туди, де на мене хтось чека.
Я повторюю те саме,
І мороз поза плечами,
Залишається лише йти туди, де:

Приспів:
Вогник світла, вогник надії,
Вогник, що веде мене в мої мрії.
Мрії, за якими вистачає знань,
Бо там немає питань.
Вогник світла, вогник надії,
Вогник, що веде мене в мої мрії.
Мрії, за якими вистачає знань,
Бо не виникає питань.

Розумію все, розумію всіх.
Але маю що сказати, поки ще не встиг
Дійти туди...
Куди?!
Туди, куди ріка тече
І берег скаже, ніби припече:
Заплющи очі – буде все...
Що все?!
Все те, чого хотів...
А може ні, може трохи...
І важкі та довгі роки
Запалають, як малесенькі вогні,
Котрі є в далині, в далині...
Так далеко від вас, так далеко від нас...
І я не знаю чим зайняти свій майбутній час...
Мене розіб’є апатія, і щось я так заслаб...
Краще я заплющу очі, аби без завад
Потрапити туди, куди кличе душа,
Потрапити туди, де мене хтось чека.
Я повторюю те саме,
І мороз поза плечами,
Залишається лише іти туди, де:

Приспів

Хочеться, хочеться, хочеться, звичайно, хочеться!
Хочеться тобі й мені, та може все владнається!
Віднайти себе, зрозуміти життя –
Може в ньому є сенс наступного дня?
Тупо все!
Тупо все лишає, тупо відлітає
І пісні зникають, та час проминає.
Заплющу очі та полечу далеко,
За ті хмари, де так легко!
Потрапити туди, куди кличе душа,
Потрапити туди, де на мене хтось чека.
Я повторюю те саме
І мороз поза плечами
Залишається лише йти туди, де:

Приспів