Я бачив сон, то був Мадрид, Плацо Дель Торро –
Палац, де вбивством забавляють юних дам,
Вже осліпили лють тваринну пікадори,
І я із звіром залишаюсь сам на сам.
Пройшли секунди, що здавалися роками,
І вже не має поруч дружнього плеча,
Лиш я і звір, і перед гострими рогами,
Завіса падає багряного плаща.

Приспів:
Дарує славу тільки смерть тореадору,
Ну що ж під оплески сміливо наступай,
Завдай в останнє милосердного удару,
А от від долі,
А от від долі милосердя не чекай.

Життя – театр, і мають успіх ті актори,
За ким талант, солоний піт і міць руки,
Та хоч сьогодні ти побув тореадором,
Все може завтра обернутись навпаки.
Лиш я і звір, і вся різниця, що між нами,
Лише у тім, яким настане повний крах –
З ним обійдуться так, як це було віками,
Тореадора ж друг виносить на руках.

Приспів