Золото-червоні, бистрі мої коні,
Все несуть мене у синю далину,
Промайнули ранки, спогади світанки,
Справно п’ють минулих юних днів росу.
Давня моя мрія світить та не гріє,
Жар її поглинув невмолимий час
І йому не в змозі стати на дорозі,
Він один єдиний, наймудріший з нас.

Приспів:
Коні, мої коні,
Золото-червоні,
Не несіть так швидко,
Мене у синю даль,
Коні, мої коні,
Я у вас в полоні,
Не мережте скроні,
Срібла вам не жаль.

У відлунні роки, наче свої кроки
Чую і впізнаю я музику тих днів
Та несуть коні наче від погоні,
Зупинити їх ніхто ще не зумів.
День новий зоріє, сповнений надією
В золоті купається моя земля,
Знову від порога, кличе нас дорога
І сідлаю я нестримного коня.

Приспів