Для червоного кольору Йосип,
Як для темного неба місяць.
Кабінетних романів досить,
Є Лівінська, навіщо Вінський?

Чистять пляни свої мафіозі
І прем’єрша міняє сукні,
Знає лиш ясновидящий Йосип,
Чом дорожчає нафта і цукор.

За Морозом такий відморозок,
Що позаздрить покійний Коба,
Хто у пляшку, а хто на дозу,
Хто до списку, а хто до гробу.

Підкилимно і піддиванно
Простяглися шляхи революції,
І не клином уже а кланом
До парламенту знову пруться.

Ось така ця любов по-французьки
В кабінетах і на колінцях,
Хоч до влади стежина вузька
Є Лівінська, навіщо Вінський?