Ворожили проти ночі
Їм не бути в парі
Бо у нього сині очі
А у неї карі

А іще різниця віку
І провалля в статках
І негоже з чоловіком,
Що годиться в татка

А вона лише сміялась
жінка і любаска
Як до нього пригорталась
Оживала казка.

Ворожили проти ночі
Колесом та воском
Посипали ягід вовчих
На златоволоску.

А вона лише сміялась
і молилась зранку
І сорочку вишивала
Жінка і коханка.

І яка ж то було диво
Для усіх ворожок
Що жили вони щасливо
Під знаменням божим.