Ой, ти туга, туга, темна та гірка,
Мав колись я друга, друга-козака –
Неспокійна вдача, вірная рука,
А душа гаряча, як любов палка.

І були ми всюди, наче два брати,
Нам не розлучити і не розвести,
Ми на двох ділили радість і біду,
Доки не зустріли кралю молоду.

Молода дівчина гордая була,
Друзів розлучила, так відповіла:
"Хто сильнішим буде з-поміж вас в бою,
Той мене здобуде за жону свою."

Ой, ти туга, туга, темна та німа,
Мав колись я друга, а тепер нема,
Тулиться кохана до мого плеча,
А на серці рана і гірка печаль.