Під високими небесами,
За далекими за лісами,
Два брати колись були-жили.
Старший – сірий, молодший – білий.
Старший вчив, як вільному жити,
Бути вірним, та не служити.
Поза спиною – діти та жінки,
Обіч – браття, попереду – вороги!
Бережи його, темний ліс!
Бережи його, вільний степ!
Най земля його крові та й не питиме!
Від ненависті, від біди
Заховайте його сліди!
Брате білий без сірого не житиме!
Як міцніли підлітки білі –
Чолом брату сірому били.
Свою кров у лісі єднали,
Знов родилися, як вмирали.
Так кружляло зоряне небо
Ті віки, що були до тебе.
Чуло пісню вільних твоїх братів,
Чуло славу твоїх дідів.
Ой, біда
До світу прийшла!
Сонце вкрала
Та й сховала.
Менший брат
Чужих шанує,
Старшого
Брата полює.

Під високими небесами,
За далекими за лісами,
Два брати колись були-жили.
Старший – сірий, молодший – білий.
Чи не твій то слід у діброві?
Чи то краплі твоєї крові?
Як замовкне пісня твоїх братів –
Зникне слава твоїх дідів.