Вій, брате мій, брате Вітре нестримний!
Вій, брате мій, поза хмари лети!
За небокрай, де є Вирій світлий,
Птаха мого ти на крилах своїх донеси!
Білі крила
Ронять наші сльози,
На травах світлих –
Солоні роси.
Линь, моя сестро, ти Річко прозора!
Плинь попід землю до Нави біжи!
Де сяє сонце під обрієм чорне,
Круку моєму ти шлях покажи!
Чорні крила
Ронять краплі крові,
На травах змарнілих –
Роси червоні.
Буде я вийду у поле,
Давню побачу стежину,
Там-но на плечах старої
Своїх птахів я зустріну.
Жодного слова не скаже
До мене бабця сумная,
Лишень дорогу покаже,
Де всі на мене чекають.
Вій, брате мій, брате Вітре нестримний!
Вій, брате мій, поза хмари лети!
Ген до небес, де є Сонце світле,
Дим вогняний ти туди віднеси!
Плинь, моя сестро, ти Річко прозора,
Там, де ховають коріння ліси!
Де сяє сонце під обрієм чорне,
Попіл сумний на долонях своїх донеси!